У затишному холі детективного агентства «Холмс» на зустріч із експертом-поліграфологом очікує подружня пара. Видно, що хвилюються. Після розмови виходять рішучі. Через кілька днів навідуються вже для перевірки на детекторі — у їхні стосунки підкралася недовіра, тому хочуть все з’ясувати. І ось нарешті — експертний висновок. Ознайомившись із ним, виходять радісні, ніби видихнули накопичену втому — підозра виявилася безпідставною. Це варто було з’ясувати! Іншого разу до агентства приходить керівник компанії, який хоче розплутати незрозумілу ситуацію з нестачею коштів. Достатньо було кільком працівникам пройшли перевірку на поліграфі, як все стало зрозумілим. А далі рішення за замовником експертизи — чи вживатиме він певних заходів, дізнавшись правду. Поліграф тут допоміг вирішити корпоративну проблему.
Останнім часом в Україні, зокрема й на Тернопільщині, все більш популярними і затребуваними стають послуги поліграфолога. Про те, що являє собою обстеження на поліграфі, наскільки воно точне і як його можна застосувати для вирішення тієї чи іншої проблеми, розповіла експерт-поліграфолог тернопільського детективного агентства «Холмс» Анна Мокрицька.
— Анно Богданівно, ще в давнину люди намагалися визначати причетність чи непричетність особи до злочину. «Детекторами» тоді були рис, віслюк, прірва... Розкажіть передісторію виникнення поліграфа.
— Суспільство завжди хотіло відрізнити правду від брехні. В давнину використовували для цього різні методи. Так, давали підозрюваному потримати в долоні рис, якщо ставав вологим — значить людина хвилювалася, а, отже, говорила неправду. До віслюка у темній кімнаті впускали підозрюваного і казали, що якщо осел зареве, — людина винна. У той же час таємно намащували хвіст тварини фарбою. Автори такого «детектора» були впевнені, що людина, яка вчинила злочин, побоїться гладити віслюка і залишиться чистою. У Спарті юнаків випробовували над прірвою: якщо обличчя блідло — боявся. У XIIX ст. почали вимірювати пульс і тиск, тоді розуміли, що показники підвищуються, якщо людина каже неправду. Прототип першого пристрою поліграфа винайшли на початку ХХ ст. Поняття «поліграф» походить від двох грецьких слів «полі» — багато та «граф» — писати, оскільки прилад фіксує кілька показників — реакцій організму на запитання щодо певних подій чи фактів. Перший поліграф виготовив офіцер каліфорнійської поліції Джон Ларсон. США сьогодні є лідерами із застосування поліграфа, протягом року там проводять понад мільйон перевірок. В України поліграф з’явився з початком незалежності, нині цей напрям набирає все більшої популярності.
— Який принцип роботи поліграфа?
— Поліграф порівнюють із медичним приладом, оскільки він визначає зміни певних показників людського організму — шкірного опору, серцево-судинної системи, артеріальному тиску, верхнього та нижнього дихання, тремору. Результати змін в організмі поліграф чітко фіксує на моніторі комп’ютера.
— Розкажіть, як відбувається перевірка на детекторі.
— Спершу пояснюю людині, що саме буде предметом перевірки, що таке поліграф та як треба поводитись під час перевірки. У нашому детективному агентстві є спеціально облаштована кімната для проведення дослідження на поліграфі, яка ізольована від сторонніх звуків, зі стриманим інтер’єром. Людина сідає зручно в крісло, навпроти неї — чиста стіна, так звана «гола пляма», тож зосереджується тільки на запитаннях. Під’єдную до обстежуваного датчики, які фіксують зміни в організмі й відображають їх на комп’ютері.
— Скільки часу триває перевірка на поліграфі?
— Усе залежить від складності завдання, яке стоїть перед експертом. В середньому тестування триває близько двох годин. Але робота поліграфолога починається ще до самої перевірки. Спочатку окреслюю завдання перевірки, формулюю запитання, проводжу бесіду з замовником та з тією особою, яка буде проходити перевірку. І тільки після цього відбувається саме тестування. Завершується перевірка видачею результату.
— Важливо правильно сформулювати запитання для перевірки на поліграфі. Який у вас алгоритм побудови запитань?
— Питання повинні бути сформульовані таким чином, щоб кілька разів все перепровірити. Одне й те ж запитання може бути сформульоване в різних варіаціях, щоб експерт міг абсолютно переконатися, що та чи інша реакція невипадкова, а стійка. Кожна перевірка на поліграфі — це індивідуальні запитання. Від правильно сформульованих запитань залежить результат перевірки. Дуже важливо дотримуватися методичних рекомендацій до формулювання запитань. Для кожної перевірки готую тести, кожен тест складається із запитань. Кількість запитань у тесті в середньому варіюється від 10 до 16. Є нейтральні запитання, щоб знизити напругу, є — контрольні та значимі, щоб з’ясувати суть справи.
— Яким методом перевірки на поліграфі користуєтесь? Що потрібно, щоб здійснювати таку діяльність? Чи маєте ліцензію?
— Діяльність експертів-поліграфологів в Україні є законною і не вимагає ніяких додаткових дозволів чи ліцензій, проте я маю свідоцтво про здобуття фаху експерта-поліграфолога, а також ліцензію на метод, яким проводжу перевірки. Нещодавно я отримала диплом про підвищення кваліфікації в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова. На щастя, наша діяльність не є занадто затисненою в рамки з боку державних структур, як це часто буває в інших галузях, тому маємо можливість ефективно працювати.
— З якими запитаннями найчастіше звертаються до вас мешканці Тернопільщини та сусідніх областей?
— Часто до нас приходять із сімейними питаннями, пов’язаними зі стосунками між чоловіком та дружиною, хлопцем і дівчиною, якщо є підозра на зраду чи інші делікатні моменти. Буває, що подружжя роками живе з певними підозрами, які не дають спокою, тільки перша сварка — акцентують на них. Якщо немає іншого способу довести чи спростувати ці підозри, варто пройти поліграф. І чоловік або дружина погоджуються на це, щоб раз і назавжди розставити усі крапки над «і», зробити висновки і будувати своє життя далі.
Приходять і занепокоєні батьки, які просять допомогти з’ясувати, чи їхня дитина непричетна до неприємної історії, чи не вживає наркотики. На перевірку, звісно, потрібна добровільна згода особи, яка проходить її. Кожне звернення до нас — конфіденційне.
Замовниками поліграфічної експертизи часто є й керівники приватних підприємств. Через детектор вони відфільтровують схильних до зловживань, невідповідальних кандидатів на роботу, а також перевіряють працівників, котрі мають доступ до важливих документів, грошей. Водночас приходять підприємці й зі складнішими завданнями — якщо раптом виявляють у компанії факти крадіжок, недостач, підстав та ін. У таких випадках проводять спеціальне розслідування з використанням поліграфа, щоб відсіяти невинних та знайти втрачені цінності.
— Як люди реагують на результати експертиз?
— До нас звертаються із складними питаннями, тому буває по-різному. Наразі з практики бачимо, що більшість із тих, що пройшли у нас перевірку, непричетні до певних ситуацій. Людям важливо, щоб до них не було підозр, тому охоче погоджуються на перевірку. Поліграф — передусім детектор правди, а не брехні. Замовник перевірки отримує результати і сам приймає рішення, яким чином використати результати. Щоб уникнути різких реакцій, я завжди цікавлюся в замовника, як він діятиме, якщо дізнається правду, наголошую, що все потрібно вирішувати у законодавчій площині.
— Якщо обвинувачуваний у певному злочині хоче довести свою невинуватість, звертається до вас, щоб пройти перевірку на поліграфі. Чи буде врахована така експертиза як доказ у суді?
— Поліграфічна експертиза має доказову силу в суді. Іноді саме така експертиза може повернути справу в інший напрямок ще під час розслідування. До нас можуть звертатися як адвокати підозрюваних, так і самі обвинувачувані.
Раніше мешканці нашої області їздили до Львова чи Києва для проведення експертиз, нині ж така процедура стала більш доступною.
— Чи можливо надурити детектор?
— Сучасні детектори настільки досконало і точно фіксують реакцію організму на запитання, що той, хто проходить перевірку, не може якось вплинути на це. Навіть якщо особа нагатиметься надурити детектор, все це буде видно на моніторі й буде підставою для певних висновків. Чесній людині не потрібно нікого обдурювати, їй нема чого боятися.
— Відомо, що в США перевірку на поліграфі під час скандальних ситуацій проходили навіть такі відомі політики, як Білл Клінтон, Джордж Буш, Барак Обама. Чи українські політики готові до поліграфа?
— Сумніваюсь, що наші політики готові, щоб про них дізналися правду (усміхається, — авт.). Утім, пригадуємо, як торік політик та мовознавець Ірина Фаріон пройшла перевірку на поліграфі, щоб довести журналісту Дмитру Гордону, що не працює на ФСБ. Сьогодні уже є практика, коли високопосадовці погоджуються пройти перевірку на детекторі. Така практика помалу входить в наше життя, тим більше сьогодні, коли суспільство вимагає прозорості та чесності від політиків та урядовців, тому їм не залишається нічого, як доводити, що не мають стосунку до тієї чи іншої події.
— Як сприймаєте телешоу на одному з центральних каналів, у якому проводять публічну перевірку на поліграфі?
— Стосовно популяризації поліграфа, розуміння принципу його роботи, то це добре. Водночас варто розуміти, що те, що бачимо на екрані, підігнане під шоу, можливо, дещо постановочне. На практиці все трохи відрізняється. Скажімо, жоден кваліфікований поліграфолог під час перевірки не оцінює результату, не може коментувати, чи особа сказала правду, чи — ні, як це роблять в телепередачі. Щоб зробити точний висновок, потрібно оцінити всю «картину» реакцій людини на запитання. Після проведення перевірки, я аналізую результат, готую експертний висновок або довідку про проходження перевірки, усе пояснюю клієнтам. І найголовніше — все відбувається конфіденційно, толерантно, без жодного тиску на свободу людини.
