«Склався міф, що приватні детективи тільки й гасають серед криміналу, а між тим стежать, хто там із ким, і хто кого…»

Приватні детективи в Україні працюють вже понад десять років — зареєстровані як підприємці, мають дозволи на певні види послуг, допомагають людям там, де безсилі державні структури та органи. Від початків детективи очікували на закон, який би чітко регламентував їхню діяльність і водночас сприяв би її цивілізованому розвитку, та побачивши недолугість запропонованого Верховною Радою закону, котрий до того ж майже три роки не можуть прийняти, вирішили іти своїм шляхом. У серпні цього року, створена у 2012-ому році громадська організація «Всеукраїнська Асоціація Приватних Детективів» (ВАПД) змінила концепцію розвитку і була реорганізована в громадську організацію «Міжнародна Асоціація розслідувачів та експертів з кризових ситуацій» (МАРЕКС). На Тернопільщині МАРЕКС представляє перше в області детективне агентство «Холмс», що по вулиці Миру в місті Тернопіль. Про специфіку роботи приватних детективів в українських реаліях нашим читачам розповів президент МАРЕКС  Ігор Цмінський. 

 — Закон «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» уже майже три роки блукає між Верховною Радою та Президентом, на нього було накладено вето, за його остаточний варіант поки що досі не проголосовано, закон не вступив у дію. Про що це свідчить? Що так ретельно відшліфовують законопроект чи радше — не можуть визначитись, хто буде… «кришувати» діяльність детективів?

— Вибачте, але буду відвертим. Будь-яка діяльність повинна регулюватись чинним законодавством — чи то бізнес (у т.ч. приватна детективна діяльність), чи то діяльність Верховної Ради, чи то Президента. Про яке «регулювання» можна говорити? По-перше, Закон «Про приватну детективну (розшукову) діяльність», прийнятий ВРУ аж страшно згадати коли, не врахував жодної пропозиції легально практикуючих приватних детективів України; по-друге, був ветований Президентом за двома обставинами: дати чи не дати приватним детективам право спостереження, і хто буде регулятором діяльності детективів — замість Міністерства юстиції цю функцію передано Міністерству внутрішніх справ. Доля закону невтішна: навіть якщо він буде прийнятий у нинішньому варіанті, все скоренько прийде на «фініш» — професія приватного детектива зникне, піде в тінь і буде втягнута у корупційні схеми. Це повторення долі аналогічного закону в Росії, де законодавство завжди перебувало в площині диктату. Пропозиції «Всеукраїнської Асоціації Приватних Детективів», що були сформовані на основі досвіду розвинутих країн, виявилися нікому непотрібними. Власне тому учасники «Всеукраїнської Асоціації Приватних Детективів» наразі відмовилися від дискусії за вказаний закон і змінили напрямки дій та реорганізували організацію в спільноту «Міжнародна асоціація розслідувачів та експертів з кризових ситуацій» (МАРЕКС). А хто там кого буде «кришувати», хто що буде роками «шліфувати» та вигадувати в законі — нам вже не цікаво. Учасники МАРЕКС на основі діючого законодавства пішли у консалтинг захисту бізнесу та особистості у кризових ситуаціях.

— Та все ж поговоримо про Закон «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». Знаємо, що він практично не надає детективам спеціальних повноважень, які мають правоохоронці. Скажімо, детективи не можуть проводити негласні розшукові дії, на які потрібне рішення суду, на фото-, відеофіксацію стеження за особою, бо на це потрібна її ж згода, і т.д. Чи ці та інші обмеження не зводять повноваження детектива до адвокатських?  

— Ніхто з практиків і не просив «спеціальні повноваження». Вони не потрібні приватним детективам для бізнесу. Відкрию «таємницю»: із 100 звернень потенційних клієнтів до приватних детективів лише 3-5 звернень стосовно кримінальних справ. Склався міф, що приватні детективи тільки й роблять, що гасають серед криміналу та правоохоронців, а між цим гасанням — стежать, хто там із ким, і хто кого (усміхається, — авт.). Насправді поле діяльності приватного детективного бізнесу значно ширше, ніж можуть нафантазувати  законотворчі «експерти», а саме: перевірка безпеки ринків збуту в Україні та за кордоном для підприємств, запобігання ризикам та загрозам у конкурентній боротьбі, розшук людей (зокрема, за кордоном), перевірка персоналу (у т.ч. ТОР-менеджменту), і багато іншого. Але чи це цікаво ВРУ та президенту? Їм головне, щоб приватний детектив не міг «стежити». І це вирішується роками.

— Послуги детективів можуть замовляти й органи державної влади, тоді, очевидно, у діях детективів може проявлятися певна заангажованість, а за тим і участь у політичних розбірках… Як цього уникнути?

— Дуже просто. Достатньо взяти за основу правило: «Не треба мати справу з державою, а саме — з чиновниками». Для детектива головне — сплатити податки, а замовленнями від державних органів нехай займаються державні структури. І ще одне: «Чим далі від політики, тим чистіше повітря!» Гадаю, що кожна адекватна особа надає перевагу свіжому повітрю, тому й адекватні розслідувачі не мають нічого спільного з політикою, тому й уникати їм нічого.

— Чи знайдений детективом матеріал буде служити лише для задоволення інтересу замовника, а чи і як доказ у розкритті певного злочину? Чи зможуть детективи пред’являти те, що знайдуть, у суді?

— У суді можна пред’явити будь-що. Питання, чи буде це прийняте судом? Про це можна говорити багато, у кожному випадку є свої особливості.

— Відомо, що в розвинутих країнах чисельність персоналу детективних фірм вдвічі перевищує кількість співробітників поліції, відповідно, у них солідний бюджет. Українським детективам є звідки переймати досвід, але чи українські реалії дозволяють втілювати те, що можуть іноземні детективи в своїх країнах?

— У нашій країні приватним детективам не потрібні ніякі бюджети, ніякі пільги чи заохочення. Достатньо перестати державним органам провокувати приватних детективів на злочинні дії, перестати вважати їх потенційними злочинцями, не заважати їм чесно працювати та годувати свої родини.

— Якщо пошукати в інтернеті «прейскурант» послуг детективів в Україні, то складається враження, що їхні послуги для дуже заможних клієнтів…

— «Прейскурант» послуг, та ще й в Інтернеті, це дуже «корисна» річ (сміється, — авт.). Саме так і виникають міфи про приватних детективів. Запитати приватного детектива: «Скільки вартують ваші послуги?», це те саме, що когось запитати: «Скільки коштує будинок у вашому місті?» Насправді кожен випадок унікальний, за кожним зверненням — доля людей, кризи, трагедії чи щось особливе, і виміряти це «прейскурантами» чи «цінниками» неможливо.

— Детективна діяльність — це певне втручання в особисте життя, тож детективи наражають себе на немилість, а то й переслідування…

— Потрібно жити чесно, поважати людей, свою країну, працювати виключно у межах законодавства, тоді й не виникатиме проблем. Намагаємось допомогти кожному, хто звертається до нас, знайти розв’язку найскладніших проблем. Бачимо, що у людей є довіра до приватних детективів, тому докладаємо усіх зусиль, аби підкріпити її якісними результатами нашої праці.

Error
Whoops, looks like something went wrong.